Це місто юності, але луною в серці
Воно (чому? – не знаю) не дзвенить.
Фата морганою – будинки та блакить.
Здається: крок зроблю – і все злетить
Великим птахом – й більше не озветься.
Це місто юності, та пам'ять омелою,
Мов забуттям, навіки поросла.
Сліди минулого тут стерла [i]невійна[/i].
І хоч руїн на вулицях нема,
Вони у душах – пусткою страшною…
Це місто юності. Лице його у зморшках.
Щось надломилось в ньому назавжди.
Воно лишилося налякано-блідим.
Над головою хмари наче дим…
І голуби ручні на сірій площі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630363
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.12.2015
автор: ptaha