У долі теж буває передишка,
Серцебиття міняє ритм.
Весь світ тоді так тишком-нишком
Повз тебе прошмигає вмить…
І все, що поряд, теж здається миттю…
Усе, що було, вона зводить нанівець.
Єдиний відпочинок поза ритмом
І вже життя без тебе прямує у кінець…
У долі теж буває передишка,
Тоді стирає час кордони на душі,
Тоді лягає твоя доля в ліжко,
А ти, в заміну їй, на невидимій межі
Біжиш ще швидше, не підводиш очі…
Аж доки, обгорівши на жарі
Й не дочекавшись морозяної ночі
Ти втомишся, упавши на землі…
І ось згорів, не витримавши миті,
Так біг за всім, що раптом загубив…
І поки доля намагалась відпочити,
Цієї ж миті сам себе убив…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630346
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.12.2015
автор: Alex Storozhuk