Зітхає ніч… Шепочуться каштани…
В таємних снах тополі заніміли.
Мовчать понурі темно-сірі хмари,
Лиш місяць сліпить своїм світлом білим.
І спить метро… Не чути шум дороги,
Накрилось місто ковдрою туману.
Пройшли години денної тривоги,
Настала тиша, що веде в оману.
Та тільки чути, як гудуть дроти,
Що заплелись в заплутану мережу.
Гойдаються будинки та мости,
Колише вітер високу телевежу.
Заснуло місто й дуже міцно спить.
Воно втомилось, тепер відпочиває,
Зітхає ніч, і листя шелестить –
І лиш каштани досі розмовляють.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630238
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 21.12.2015
автор: Lucia