Щочі по вІршу... В клітинку сторінки...
І руки в чорнилі... До ранку без снів...
Уже темноти відрізню всі відтінки,
Й малюнки тіней, що на склі вітражів.
Щоночі гостріше... У серці розлука...
Де сили знайти, щоб стерпіти п"ять днів?
З дощем опівночі по вікнах постукай,
Скажи усе те, що сказати хотів.
Щоночі сильніше... Все далі до ранку...
І літрами кава у ночі без сну...
Загоїш лиш ти незагоєну ранку,
Без тебе уже я ніяк не засну.
Щоночі ця тиша... Лиш стиха годинник
Рахує секунди як скінчиться ніч...
І дощ, що по вікнах жбурляє краплинки,
Втікають по склі всі вони навсібіч.
Щоночі по вІршу... І всі з них для тебе...
Лічу у розлуці проведені дні...
Я скоро побачу під зоряним небом
Твої очі рідні, як будем одні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630164
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.12.2015
автор: Ivanna Pikhun