Де за село колись ходили,
Немов би у дива,
Там все змінилося
Вже тав там степових нема.
Де дихав ковилем туман,
І скіфа чувся крок...
І козаків ввижався стан,
Зимою вив де вовк...-
Стоїть під небом
Там стара, забута навіки
Висоnка....-квола і сліпа.
Дрижжать вікон дірки
І думи йдуть сумні-сумні...
немов чиїсь гріхи
Чи виростають серед камню , в неволі козаки?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630137
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.12.2015
автор: АНФІСА БУКРЕЄВА(СІРКО)