Швидкохвилинно, здається - невпинно,
Проходять твої темносірі всі дні.
Та бачу в усмі́шці, в нічому невинній,
При веселій розмові твої очі сумні.
Ти брешеш старанно й, мабуть, бездоганно
Вводиш в оману найближчих людей,
Що все в житті добре. Та я, наче Ванда,
Побачила смуток блакитних очей.
Тримаєшся гідно й цілком вірогідно,
Що майже всі вірять в солодку брехню.
В дзеркальному ж погляді твому помітно,
Що ти вже втомилась нести маячню.
Та скоро на волю ти згустками болю
Із серця відпустиш невтіху свою.
Повір, ти сама переписуєш долю,
Й тривоги твої будуть рівні нулю.
//17.12.15//
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630077
Рубрика: Присвячення
дата надходження 20.12.2015
автор: Marisong