Біль розлуки терзає злісно,
час згортає в повіки змиг...
І безсилля стискає міцно:
що любив не сказав - не встиг!
День минає... По звичці за́йдеш
із роботи в порожній дім...
Про здоров"я вже не спитаєш -
не болить більш! Не терпне... Втім,
все ж присядеш, лиш на хвилинку,
щоб згадати, як пили чай...
І зі столу зітреш пилинку...
А у грудях - комочком - жаль,
що не встигли ми так багато!
...Не спекли той смачний пиріг...
Не зробили родинне свято....
Не співали пісень усіх...
Не знайшли час, щоб показати,
як кохали тебе! Твій сміх....
....................................
Та маленькі твої внучата,
як і ти, люблять перший сніг!
Й зустрічати лелек весною!
І збирати кульбабки в міх....
Ох, бабусю, ми всі - з тобою!
І ти - з нами. .. Навік! Навік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629954
Рубрика: Присвячення
дата надходження 20.12.2015
автор: Мар’я Гафінець