От тільки що сидів з тобою поряд,
Було, як біля мами тепло з ним,
Витягував з депресії і горя.
І раптом... зник, зостались "нитка й дим".
Коли він є, його не помічаєш,
Усе якось природньо, звично так.
Брак відчуваєш у часи відча́ю,
Коли життя твоє втрачає смак.
Вже звик ти під крило ховати душу
Від негараздів, лиха і проблем...
Зник в морі негативу клаптик суші,
Де гамували твій сердечний щем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629911
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 19.12.2015
автор: Патара