Я клептоманка… Забираю тебе,
Волочу за собою і знов повертаю.
Ти повертаєш за мною. «Ого! Та невже?...»,
(думки вголос) дивуюсь й зітхаю.
Схожу з розуму… Я – клептоманка.
А ти – знахідка особиста моя,
Ти як нектар – бджолина приманка.
У цьому слабкість моя і біда.
Я клептоманка? Мамо, хіба? Ну скажи!
Мені вкрай необхідно вкрасти його,
Згвалтувати цілунками й знати завжди,
Що між нами справжнє солодке «вино».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629858
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.12.2015
автор: Вікторія Єсеніна