Ти подихом здивованим зійшла,
Росою ранньою землю окропила.
Ти спокій в серці моїм знайшла,
Розправила мені величчя крила.
Я заспіваю піснею птахів,
Я джерельцем наповню річки,
І розлетиться хвилями небесний спів,
В вінок вплету яскраві стрічки.
Ти мені крила подарувала
І мову рідну від моїх батьків.
Щоб горя моя країна не зазнала,
В молитвах своїх ,захищаєш від гріхів.
Я дякую тобі,за все що в мене є,
За те добро, що всім даруєш.
Для тебе б’ється серденько моє.
Ти міст між берегів новий будуєш.
© Copyright: Виктория Покора, 2014
Свидетельство о публикации №214022402059
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629701
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.12.2015
автор: Виктория Покора