Вечір ого́ртує ковдрою плечі,
Аквамарином малює по мріях
Лінію обрію – стежку для втечі
В спокій, що західним сонцем жеврІє.
Вітер-бешкетник куйовдить волосся,
Гілки-шептухи потріскують стиха.
І, ніби сон, на секунду здалося –
Па́лким коханням в потилицю диха.
Хвилі муркочуть. А тілом мурахи
Бігають лоскотно, мов навіжені.
Господи Боже, чому я не птаха?
Чом не пірнаю у небі блаженнім?
Вечір ого́ртує те́пло і втішно,
Очі сльозливі втира фіолетом:
"Марити втечею, дурнику, грішно –
Спокій є даром лиш мертвим поетам".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629410
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 17.12.2015
автор: Андрій Майоров