Старий Леве...
Ти замерз від холодного вітру, тулишся зледенілими дахами до світла у вікнах і нічних ліхтарів в надії, що там де є світло-там є тепло.
Тобі не спадає на думку, що для тепла потрібен дух. Дух життя, що дає усьому живому народжуватись, рости, розвиватися, дає тепло, від якого тече дах і зкапує з твоїх очей, Старий Леве, весняною сльотою.
...дожити до весни...
Про це мрієш не тільки ти, гріючись плечима до кахельної грубки у зледенілому місті.
Про це мріють тисячі в бліндажах далеко від тебе, сушачи відсирілі цигарки біля буржуйки, зігріваючи свій дух гірким димом і думками про дітей. Вони сідаючи до Святої Вечері вклякли у молитві випрошуючи в Всевишнього його опіки над воїном.
...тобі знайоме це відчуття!..
Це ти надихав своїх дітей на Майдани і кожного разу, коли дух свободи згасав під тиском ординського чобота, ти зберігав його тепло у своїх грудях, щоб через якийсь час знов запалити серця своїх дітей.
Ти, Леве, добре знаєш, що дух свободи також гріє!
...гріє серця...
Ти уповаєш на дітей своїх і на Бога.
І коли по твоїх вулицях везуть дітей твоїх, Старий Леве, у останню дорогу, ти стоїш на колінах віддаючи останню шану осипаючи із віт замерзлі сльози, що мов кришталь розбиваються об бруківку.
...Ти пам'ятаєш їх поіменно...
Вічна слава героям!
Леве, ти скучатимеш за їхнім, майже дитячим сміхом, згадуватимеш, як вони дітьми ще, з'їзджали з твоєї гриви і перші їхні поцілунки під розкішними гривами твоїх володінь.
Не плач, Леве.., дочекайся весни...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629391
Рубрика: Нарис
дата надходження 17.12.2015
автор: LeGrand