Ми спимо і ніколи, мабуть, не проснемся.
Кам‘яними стали наші серця.
На крик душі ніхто не одізветься,
Не знімемо маску зі свого лиця.
Сліпими зробили нас наші бажання,
Породжені пороками грішних думок.
Ми самі давно у своєму вигнанні,
Від гибелі тримаємо тіло на крок.
Ми спимо, від пробудження знову тікаєм,
Зарились у нори зі своїх страхів.
Лінива душа покою бажає
І молиться знов до уявних богів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629334
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.12.2015
автор: Сафіна