А ти візьми і попробуй подивитись на все моїми очима.
Ти думаєш світ цей так просто дозволив мені свободу?
Я ж і далі борюся й воюю, шукаючи свого кумира,
та знаходжу чомусь лиш чергову стереотипну моду.
Мені не вдається чомусь забути про всі ці прощання,
Хоч по суті усе закінчилося то й по-англійськи.
Мені не потрібні уже твої слова, вибачення й бажання! -
Хоч, здається, в мені і досі залишилося трохи вчорашнього віски.
Ти думаєш просто мені отак щодня усміхатись?
Дивитись на світ не крізь чорно-білу призму.
Цей світ хотів навчити мене не здаватись.
Та я навчилась чомусь лиш тікати й кидати все швидше вітру.
Ти думаєш легко всього цього було мені добитись?
Ти дійсно вважаєш, що все це просто моя фортуна?
Ти б тільки знав скільки доріг переді мною закрилось,
як тільки збагнула, що це все одна і та сама "комуна".
А знаєш, навіть не пробуй, ти просто так вже не зможеш.
У нас з тобою зовсім інші тепер дороги.
я хочу літати, і в цій боротьбі - ти просто не переможеш,
тобі вистачає землі, а я прагну вершин своєї недосяжної перемоги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629262
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.12.2015
автор: Лана Буревій