Вже давно не переглядаю чужих фотографій.
Та й свої по суті особливо то й не дивлюсь –
Там занадто багато болю було й епітафій,
Щоб вернутись туди і шукати в хаосі тому безглузду суть.
Вже давно утікаю від тисячі соц. сторінок,
Від пустих постів і навдивовижу банальних фраз.
Я напевно вже й не побачу по-іншому Площу ринок.
Лиш як сотню печалей і дико болючих образ.
І мелодії певні давно вже для мене закриті,
Ні ілюзії віри нема, ні тої, якою раніше була.
В серці пусто, почуттями хоч всі мої думи вже ситі.
Та проблема у тому – що дому свого я так й не знайшла.
І шукати уже, здається, немає сенсу.
Стільки було всього і стільки уже нема.
Я і досі сама у собі шукаю консенсус,
Щоб гармонія в душу на мить лиш хоча би прийшла.
Вже давно не читаю ні твори свої, ні вірші –
В них занадто багато емоцій і багато рідних думок.
Я не та хоч далеко. І вже зовсім далеко інша,
Однак щось в них нестерпно кидає мене у шок.
Вже давно не переглядаю я чужих фотографій,
Не дивлюся ні фільмів старих, не читаю старих віршів.
Я закинула все це в до болю знайомий ящик –
Хай згниє там печаль і відлежиться тисяча бід.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629261
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.12.2015
автор: Лана Буревій