Вранці
до мене приходить
безумна Знайда,
сідає на попіл згорілих зірок, обтягує
на гострих колінах своє плаття -
джутовий мішок,
і дивиться разом зі мною на
сталевий полиск човна
під січневими хвилями Атлантики,
незворушно вслухається у стукіт
кулачків Люди, в її
голос в інтеркомі...
"Вона
сьогодні
задихається гірше звичайного, -
кажу я німій Знайді,
гладячи її нещадно обскубану голову. -
В повітрі там
майже немає кисню, а
ізоляція не випускає жару тіл -
з роками температура тільки росте..."
Знайда мовчки
піднімає на мене очі повні сліз.
Вона знає мої слова напам'ять.
Вона любить мене, як я Люду.
Вона любить Люду, як мене.
Температура в човні вже
сягнула 100 000 за шкалою
Кельвіна...
нещасна Люда,
вона обпікає руки, аби вистукати
S.O.S
об розпечену біло сталь субмарини
Я починаю
вити через зуби,
стиснені так, що кришаться,
і Знайда
веде мене від
моря додому, де в підземних комірках лежать
дідусі, зморшкуваті перлини,
скатані мушлею чужої держави,
і так само викинуті на
смітник, як мене кинуто
на цей берег
привидом шхуни "Колумб".
Я лягаю на своє ліжко
лицем до стіни,
німа Знайда
сідає коло мене
і гладить мене по голові.
Колись її тіло вдягнуть у пластиковий мішок
і поведуть на зорю, де її зустріне натовп
таких же німих, як
вона, щаслива.
Вона ще зустрінеться з
Людою.
No such luck for me, buddy.
No f*ckin' luck at all.
No luck for anyone,
in fact, so take it
easy, motherf*cker,
don't disturb the good people with
your wails, like you're a dumb
steppenwolf, or - whatever.
===============
- Щодо мішків: це додатково від "Спроби до втечі" Стругацьких.
- Steppenwolf, це природно Гессе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629185
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.12.2015
автор: dydd_panas