САД ЗРІЛОЇ ЛЮБОВІ

                                     Зимовий  сад  вже  зрілої  любові

                     Квітує  тихо  у  красі,

                     Без  суєти,  у  добрім  слові,

                     У  кожнім  закутку  душі.


                     У  кого  ще  любов  цвіте,

                     Хто  прагнув  тіла,  хто  –  душі,

                                     Та  тіло  лиш  уже  не  те,

                     Ну,  а  душа  –  на  висоті.


                     Душа,  її  безсмертна  суть,

                     Йдуть  в  таємничу  нескінченність,

                     З  собою  в  інший  світ  несуть

                     Її  величність  незбагненну.


                     Краса  любові,  пізній  цвіт,

                     Лиш  молодим  –  не  зрозуміти.

     І  він  й  вона  –  це  цілий  світ,

                     Заради  цього  варто  жити.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629159
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.12.2015
автор: Шостацька Людмила