Шумує Тихий океан
Гне хвилі велетенські
А тут виблискує лиман
Й очерети низенькі
Й життя розмірене тихцем
Тече під Місяченьком
Прийняв вже зерня чорнозем
У бронзі спить Шевченко
То й жити б в щасті нам усім
В вишневім милім краї
Щоб без кордонів був наш дім
Земний подібно раю
Так не дотягуємо ще
Ні розуму ні тями
І шлях до істини пощез
Одна дорога в яму
Земний кораблик Богом дан
Небесним Світлом сяять
Повітря чисте і вода
Так люди ми чи зграя
Цих примітивних технарів
Прогресом – в бездуховність
Озброїлися – і в звірІв
Награлись – може годі?
16.12.2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629091
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.12.2015
автор: Променистий менестрель