Поцілував світанок шибку
І знову день бере початок,
Довкола все так прагне жити,
Росте життям з малих зернЯток.
Закрутиться в шаленнім вирі
Прийдешній день,Мільйон доріг...
І – суєта, як шквал нестримний,
Звершити б те, що ще не зміг.
Десь недолюблене кохання,
Чи недописані рядки,
А хтось обніметься з прощанням,
Ще хтось проситиме руки.
Там плід кохання йде в садочок,
Ось бабця старість стереже
(Для неї світить образочок),
Запроменіло сонце вже.
Сад розіллявся буйним цвітом,
З вікна чарує саксофон,
Цей день іде вже білим світом,
Це – справжній день, як гарний сон.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629084
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.12.2015
автор: Шостацька Людмила