ЯСА

«Яса!»  -  кричав  підвішений  за  ребра  -
Той,  що  прагнув  тільки  волі!
«Яса!!»  і  погляд  дикий  і  живий…
Він  був  козак  із  степу  й  поля!
«Яса…»  вмирав  відважно
Козаченько  молодий…

Яса!!!  Він  віру  християнську  не  продав,  
Й  не  зрадив  рідну  неньку  Україну!
Хоч  були  сльози  гіркі,  він  ридав
Як  на  очах  його  осман  вбивав  дівчину…

Він  не  скорився  тілом  і  душею  -  
На  смерть  свою  він  мовчки  мужньо  йшов…
Честь  ворогу?!  Нізащо!  Краще  згинуть  з  нею!!
Не  продається  віра,  справедливість  та  любов!

Давно  це  було…  Вічність  все  стирає..
І  хоч  минуло  декілька  століть,
Але  тепер,  як  і  тоді,  вмирають,
Коли  бажають  рідну  землю  захистить!

Лилася  кров  тоді,  і  ллється  вона  зараз,  
І  знову  йдуть  на  смерть  відважні  вояки…
За  що  ціна  така?  За  що  страждаєм?
Невже  погані  ми  і  доньки,  і  сини!?

Невже  не  все  ще  по  рахунку  заплатили?
Чому  так  довго  платим  цю  криваву  данину?
…То  певно,  є  ціна  за  рабство  і  блюзнірство….
То,  певно,  є  ціна  за  зраду,  підлість  і  брехню!

Згадайте,  чи  жили  ми  вільно?
Чи  вміли  ми  самі  собою  керувать?
Ми  обираємо  не  тих  -  берем  негідних,
І  роблять  вони  з  нами,  що  хотять!

Ми  боїмось  узяти  все  у  свої  руки  -
Хай  краще  хтось,  але  не  я,  НЕ  Я!!!
І  хтось  живе  спокійно  і  не  знає  муки,
А  хтось  кричить  підвішений  «Яса!!»

Тож  припиніть  тягти  ярмо  покірно!
«У  мене  ж  добре  все!  То  й  що,  що  там  біда?!
Нагайкою  шмагає  пан,  але  живу  ж  я  мирно…!»
Такому  байдуже  хто  й  де  кричить  оте  «Яса!»

Чи  треба  нам  такі,  що  землю  продадуть?
Чи  треба  нам  запроданці  та  лиходії?
Чи  треба  ті,  що  склавши  руки  щастя  ждуть
І  зашморгу  не  тісному  радіють?

Правий  Сірко  –  «Рубати  в  пень!
Не  треба  нам  раби  та  боягузи!»
Їм  все  одно,  аби  прожити  день,
Вони  щасливі,  коли  пану  служать!

Рубати  в  пень!!!  Усіх,  хто  зрадив  Батьківщину!
Усіх,  хто  стати  до  роботи  не  спішить!
Усіх,  хто  дивиться  як  Україна  гине!
Усіх  хто  бачить,  знає,  може  і  мовчить!!!

Навчіться,  люди,  волю  власну  цінувати!!
Зумійте  до  роботи  мудро  й  мужньо  стать!
Не  дозволяйте  дурню  вами  панувати,
Якщо  не  хочете  «Яса!»  на  зашморгу  кричать!
08.12.2015

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628982
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.12.2015
автор: Північна