І чумно,
і щемно
лягла сивина
На мрій
недостиглі
покоси:
У квітні чорніє труна –
Скорбіттям
у долю
моросить.
Зголілую душу
січуть ятагани –
Не має у прощі
проще́ння –
Стогнів
окошився
у ранок
Зчорнити
надії останньої
зерня.
Гіркотна
востаннє
упала сльоза
Зтеплити схололі вже руки…
Торкнувшись порога –
назад –
Безстежжя
у ро́сяні трунки…
*
Тремтить
спохмурніла свіча –
Мосто́вина
Всесвіту німая:
Моя душа
в чадрі
мовчань
Прощення
в Матері вмоляє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628841
Рубрика: Присвячення
дата надходження 15.12.2015
автор: *SELENA*