Ода Шешураку

ШЕШУРАК
(Ода  живій  легенді)

І  ми  не  ми,  і  я  не  я.  
Тарас  Шевченко.  

Іду  я  на  роботу  гордою  ходою  ,
А  вітер  грає  моєю  бородою.
Штанці  короткі  й  кеди  в  різні  пори  року;
За  модою  женуться,  а  мені  –  нівроку.  
Великі  наміри  я  маю,
Хоч  митися  й  не  звик,  
Люблю  котів,  собак,  годую  їх  усіх.
Мені  казали  люди:  
«Павєл  Ніколаїч,  та  ви  таки  дивак!  –  
Навіщо  підгодовуєте  лютих  цих  собак?»
Що  я  їм  відповів?  –  послав  усіх  на  так,
Нехай  собі  дивуються,  
Я  ж,  Паша  Шешурак!
В  зоомузеї  тепер  мій  кабінет,  
Комах  класифікую  вже  понад  двадцять  лєт.
Приходжу  пізно,  митися  не  устигаю,
Харчуюсь  раз  на  день,  десерт  не  вимагаю.
Колись  таки  потрапив  
В  всесвітній  список  вчених,
Подумали:  закину  любу  справу,  махну  в  Канаду,  
А  наї…в  я  всіх  –  мені  чужого  не  нада!
Дівчат  не  треба  і  не  треба  грошей  та  слави,  
Хотів  мочитись  я  на  похвалу  від  держави.  
З  дитинства  в  мене  мрія  –  переплюнуть  Ламарка  
І  різних  чуваків,  які  поставили  в  ряд  
примітивних  істот
Весь  комашиний  отряд.
 А  я  довів  і  показав,  щоб  і  глухі  почули:  
З  букашок  ми  пішли,  та  пращурів  забули…
Тому  і  безлад  в  нас,  і  всякий  непорядок,
Бо  ж  еволюція  не  зна  стрибків  і  складок.
Хай  чесний  люд  почує,  збагне  доки  не  пізно  –  
Що  я  кажу  –  затям  собі  залізно  :
Любити,  годувати,  ніколи  не  вбивати
Жуків  і  павуків,  і  сірих  тарганів,
І  бджіл,  і  говноїдних  мух,  хрущів  і  кажанів,  
Джмелів  і  сарану,  і  всю  крилату  сатану,  
Бо  ми  брати  їм,  вони  нам  сестри  –  
Через  одну.  
А  ще  вас  прошу,  люди,  акуратно
Вирощуйте  гриби
І  правильно  куштуйте  їх,  
Не  обсцикайте  дуби,  
Ран  не  робіть  березовим  деревам,
Щоб  жадно  жерти  сік  своїм  нахабним  чревом.
Сміття  не  залишайте  і  не  насріть  у  лісі  –  
Екосистема  вже  ледь  ковзає  на  вісі.  
Ну,  словом,  добрі  люди,  
Себе  ви  більше  поважайте!
На  лісове  своє  минуле  тепер  частіше  зважайте!
Живіть  по  правді  і  не  творіть  лайна,
Тоді  вас  не  зачепить  ніяка  люта  війна!
Від  мене  щиру  посмішку  надовго  получайте  –  
І,  як  нагода  буде,  в  зоомузей  рушайте.  
Отож,  до  зустрічі,
Крило  вам  тисну  навзнак.  
В  душі  естет  і  трудоголік,  -  
ваш  Шешурак!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628775
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.12.2015
автор: Toliks