Душа… Вона, немов струна гітарна.
Торкнись її легенько – зазвучить,
І буде неповторна кожна мить,
І зрозумієш ти, що все не марно.
Душа… Вона, мов птаха вільнокрила.
І жити їй на гілці на простій
Комфортніше, ніж в клітці золотій,
Бо додає натхнення це і сили.
Душа моя (така вже в неї вдача)
Прозора, наче осінь золота,
Бурхлива, наче прожиті літа…
Така, якою ти її побачив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628665
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.12.2015
автор: Галина Оленич