Земля тужить до скону
Мліє, горить й вибухає
Солдат все тримає ікону
А щастя досі немає.
І день і ніч смерть чатує
Кінця горю немає
Воно дратує і дратує
А солдат не тікає.
Батьківщина як мати
Тільки рідна одна.
Треба зброю тримати
Бо доля така.
Дав Бог українцем стати
Козаком в корінні
І домівку гарну мати
Слава Україні!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628661
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 14.12.2015
автор: Лісничий Святослав