Йде мокрий сніг. І тане. І калюжі
Ростуть попід кущами мов живі.
Зими початок видався не дуже.
Долонь сховалась в теплім рукаві.
Я брьохаю, обходжу калабані,
Шукаю шлях у світлі ліхтарів.
Під ковдру б зараз в хаті на дивані…
Та далеченько ще іти домів.
Тролейбуси завмерли… Трохи лиха
Зима зненацька нам подарувала.
А мокрий сніг лягає й тане тихо –
На темну землю біле покривало.
Закапотіло. І гілля, і стріхи
І чорно-білі й мокрі, і сумні.
Від ляпавиці не буває втіхи.
Принаймні, так подумалось мені.
Тепло і сонце вже далеко, в літі.
Вже й промайнула осінь золота.
І ось зібрали все найгірше в світі
Грудневі мокротеча і сльота.
Хандра і туга, сум і нудьгування
Йдуть поряд з нами до Нового Року.
Й горілки випити з'являється бажання,
Яке міцнішає і дужчає щокроку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628624
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.12.2015
автор: inkulinets