Довіра світиться в очах
мов відгук із дитинства.
Коли любов в душі жила
і небо було близько.
І до ромашок на полях
і до лілей на річці.
До срібних капельок роси
нанизаних на нитці.
Стоїш-боїшся ворухнутись.
Метелик-дивна квітка.
Хоч крильця в нього діаманти
легенький мов пір"їнка.
Тихенький вітер за вікном
бузка хитає квіти.
Маленький котик спить в траві-
не хоче в хаті жити.
Бо сонце землю зігріває
і трави-шовк на постіль.
Ночами місяць в небі світить,
приходять зорі в гості.
І кожен день як цілий світ.
Роки мов сніг на коси.
Вже жито вижате життя
і зібрано в покоси.
Та світиться в очах твоїх
довіри доброта.
Не переможе душу осінь.
Не забере в полон зима.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628417
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.12.2015
автор: zhmerinchanka