І сходиш з розуму потроху,
Уже не молишся про вічність,
І не шукаєш вже дорогу,
Але виплескується грізність.
Ідеш, біжиш, стоїш, сидиш,
Їси, кричиш, плетеш, шумиш,
Болиш, німієш, спиш, пилиш,
І падаєш: «Ти-диш, ти-диш»…
Тікай! Біжи! Рятуй себе!
Без тебе важче, та з тобою більш.
Лікуй, хай біль нарешті не шкребе!
Забудь прочитаний від мене вірш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628348
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 13.12.2015
автор: AnastasiaSlobodianiuk