СВІЧА
Нехай палає пам’яті свіча,
Оплакує гарячими сльозами
Заморене невинне дитинча,
Що згасло марно на руках у мами.
Зів’ялий пуп’янку, ти міг цвісти,
Тягнутись пишним кетягом угору,
Та зжерли хліб твій навісні кати
У чорнім мороку голодомору.
Не забуваймо ті часи страшні,
Нехай роки минають за роками –
Завжди в цей день на кожному вікні
Скорботна свічка скапує сльозами.
© Тетяна Лавинюкова 29.11.2015 – у День пам’яті жертв голодомору в Україні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628261
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.12.2015
автор: Лавинюкова Тетяна