Оце на проїзд нашкрябаєш –
І думаєш: Боже, десь же там
У джипі твоя однокласниця,
Якій ти давала списувать!
І тут би якусь антитезу,
Але ти сьогодні невиспана.
Куди за кермо тобі, мила,
Коли ти губиш ті гривні?!
А, ні, ось тут антитеза:
Вона, на відміну від тебе,
Бачить лише дорогу,
По сторонах – їй ніколи.
А для тебе дорога – суцільне
По сторонах роззирання.
А ще – ти не звикла чекати
По кілька годин у пробці,
Міркуючи: «Як же так воно,
Я ж ніби керую, Господи!
Чому ж я тоді не владна
Додому дістатися вчасно?!»
Ти можеш на волю вирватись,
Маршрутку позаду лишивши –
І йти, милуючись зорями,
Аж до своєї оселі.
Вона ж, марафет наводячи,
Зненацька пропустить чергу –
І теплий салон наповнить
Її нецензурна лексика…
А ще – за кремом непросто
(Особливо посеред траси!),
Коли тебе муза вкусить,
Послати всіх – і писати
Про те, як, жетона вкинувши,
Ти думаєш: Боже, десь же там
У пробці твоя однокласниця,
Якій ти давала списувать…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628253
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.12.2015
автор: Олександра Малаш