А ти знаєш - я його знаю.
Він дивний, далекий і трохи гарний.
Круто те, що спогадів про нього не маю.
Мій мозок із ним трохи вульгарний.
Ти знаєш, я часто бачу його вранці.
Крізь марево сну і звуку будильника.
Він носить чорні-чорнезні штанці.
І супроводжує мене до холодильника.
Потім розчиняється в потоці лиць
Дорожніх маршрутів і перехожих.
Думка про нього падає ниць
Гублячись між думок схожих.
Він прийде знову десь коло півночі.
Затьмаривши мене ніжністю своїх рук
Яких я ніколи не відчувала на собі
Це схоже на вирій егоїстичних мук.
Я пам"ятаю дотик його плеча.
Я пам"ятаю той голос дзвінкий і я.....
Я пам"ятаю його, хоча....
Він навіть не пам"ятає моє ім"я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628245
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 13.12.2015
автор: #tenderness