Зимою дні стають такими сірими і тихими..
Свідки твоєї самотності - тільки тінь та Бог.
Тонни чужих порад. Сперечаємось. Далі - віримо.
У валізах минулого шукаємо новий пролог.
І спогади, мов клубок заплутаних нито́к.
І сни, наче мереживо зі спокою та ніжності.
І темрява. Дитячий страх. Вина гіркий ковток
Щоб на ранок лишилася жменя розбіжностей.
Час не біжить, іде. Руйнуєш себе з середини.
Наосліп шукаєш вихід, поволі стаєш ніким.
Кілька фото на згадку. Прощання. Останні хвилини.
Створені одне для одного? Чи все ж таки, навпаки?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628150
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 12.12.2015
автор: Настя Терник