Вона іде...Велична і щаслива.
Легка хода...i "PRADA" на плечі.
Її обличчя сяє так грайливо,
А серце їй пронизують мечі...
"Розлучниця"- хтось кине вслід немило..
Та це не так!Не вірте тим словам.
І можу я сказати вам сміливо-
Не вірте, взагалі, злим язикам!
Вона ж кохає!Щиро і невинно...
Душа її омріяно літає.
А серце?Його ранять беззупинно...
"За що?"- щодня у здогадках себе питає.
Її обличчя - юне й білосніжне
Щоночі омивається слізьми..
Для неї треба лиш те слово ніжне,
Яке бурхливо обговорюють всі ЗМІ...
Їй треба трішечки того кохання,
Яке зігріло б її розум й душу.
А поки- марні всі надії й сподівання,
Сльозами ранить кожен вечір тишу...
Для всіх- у неї все ЗАВЖДИ прекрасно,
Для себе ж- гірше вже нема куди...
Та поки день, здавалося б, все ясно:
Не треба ти нікому! Сама собі іди...
Й вона іде...Велична і "щаслива"...
Легка хода...і "PRADA" не плечі...
Хоч вдень вона весела і грайлива,
Та справжня вона тільки уночі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628048
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2015
автор: Ольга Ващук