А над гніздечком знов орел полює,
На пташенят бідненьких кожен день чатує.
Очима грізними,як полум'ям стріляє,
А поглядом по черзі кожного з'їдає.
Дві голови,як гори височіють,
Як лезо дзьоби під світилом золотіють.
Гостріші пазурі ворожого меча
І серця під крилом не вистача.
І неокріпші,ще незрілі пташенята,
Летять від ворога домівку захищати.
Та в одну мить впивається орел у тіло
І в небо голови він возвишає білі.
Багато падало пташок вже без крила
В гніздечко,де чекала їх сім'я.
Неповноцінні,та у бій ішли знов сміло
З надією на перемогу і на диво.
Хоч день у день орел птахів вбивав,
Ледь-ледь надію їх не поховав,
Надія їхня більше не помре,
Її орел повік не роздере.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627913
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 11.12.2015
автор: Alyaska