Ще осінь роси сипала у трави,
І пеленало марево Оріль,
Як небо розлило густі заграви,
І пропливали клини журавлів.
Їх голоси пливли також за ними,
Журбою птахи вистеляли слід,
І хоч він був далекий і незримий,
Здалось на мить: його відчув весь світ.
Ще не підняв повіки вітер ранку,
Верба не ворушилася в воді,
Вона так схожа на чарівну бранку:
В човні рибак, мов вартовий, сидів.
9.12.2015.
Ганна Верес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627864
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 11.12.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)