Ми забували про головне,
Губились у своїх думках.
Часто говорили "ні".
Рідко говорили "так".
Неслись невідомими вулиця,
Шукали дешеве пальне.
Рідне давно забулося,
З головного стерлось в німе.
Ми хотіли стати важливими,
Боялись стати ніким.
Часом були щасливими.
Часом пускали дим.
Хміліли під тиху музику -
Старий добрий джаз.
Розплутували нові вузлики,
Отримували від цього екстаз.
По житті йшли мазохістами,
Ритм болю нас спонукав.
Були заядлими гуманістами.
Робили купу необдуманих справ.
Неслись за вітром. Проти течії.
Людей ділили на "свої" та "не свої".
Відкидали зайве, ловили нове.
Боялись одного - що все швидко мине.
Бо все в цьому світі має свій термін,
Але не будем про сумне.
Кожна мить-неповторна.
Тому, ловіть момент!
Хай ваша віра буде непоборна,
А життя, як цікавий експеримент!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627759
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.12.2015
автор: Катерина Пташка