Ти топиш смуток в гіркій каві.
Ти запиваєш нею недоспанії ночі,
Холодні ранки й свою самотність.
Ах, як хотілося б втопитися самому в ній,
І навіть, забутись до нестями.
Більше не почути її сміх,
Не обійняти поглядом чарівні очі.
Ти топиш жаль свій в гіркій каві.
Вона десь там, далеко,
Вас розділяють кілометри.
Ти б все віддав аби її побачить,
З надією шукаєш образ в перехожих,
Блукаючи один по вулиці.
Ти топиш її погляд в гіркій каві,
І заїдаєш нишком ті солодкі губи.
Намагаєшся її забути,
Та образ ще живий і ще являється тобі у сні.
Ти топиш спогади про неї в гіркій каві,
І тонеш у сумних музичних стонах.
Жоден акорд, інструмент, жодне баре,
Не пояснить, не розкаже,
Як бушує та любов, що кігтями серця дере.
І кава та гірка й несмачна,
Не втопить біль твій як би не хотів.
Тобі ніщо, ніхто нічим не допоможе,
Бо в цій особі схований увесь твій світ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627633
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.12.2015
автор: Юлія Мосс