В твоїй голові живуть сотні жінок.
Вони розмовляють своєю мовою,
курять сигарети,
і слухають рок,
повисши на петлі.
Час підбиває всі дні
на фрагменти
монотонності й тепла,
квартир і вина,
відсутності бабла
і остогидлого ярма
з купи догм і істерик.
Дорогий мій астенік, єретик і грішник!
Ти найбільш близький цьому світу,
ти його літери, його слова,
його мова жива,
його тіло, його душа,
його найсвятіша сторона,
вдало вирвана з контексту
ти нащадок без сенсу
Матерії і Праотця.
(присвячується Р.Р.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627554
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.12.2015
автор: Христина Спринь