пережила все свои любови – исчезли две точки, половина светильника, у матери-земли нет места для нас, очерченной территории,
в которой размещается твоё пластиковое тело, поделенное на квадраты – именно туда протискивается игла сквозь щели плоти,
обнажённые клетки шахматной доски, может быть нам почти не известно, как они должны ходить, как они должны передвигаться по траектории пули,
меткие движения оставляют следы на коже, если смывать соль, полезный воздух, таблица, в которой, словно насморк ещё существует в этой жизни,
которой он бы хотел искуситься, взмывает однажды и заходится плачем, где спокойствие сливается с болью, теперь я научилась больше помнить,
и дыхание жизни из тёплых губ уплывает.
(Перевёл с украинского Станислав Бельский)
------------------------------------------------------------------
пережила всі свої кохання – зникли дві крапки, пів-світильника, в матері-землі немає місця для нас, окресленої території,
в якій розміщується твоє пластикове тіло, поділене на квадрати – ось туди втискається голка між щілинами плоті,
оголені клітини шахової дошки, може майже не нам відомо, як мають ходити вони, як вони мають пересуватися траєкторією кулі,
влучні рухи залишають сліди на шкірі, якщо змивати сіль, корисне повітря, таблиця, в якій, наче нежить ще має місце в цьому житті,
на яке спокуситись хотів би, зринає колись і заходиться плачем, де спокій зливається з болем, я більше тепер пам’ятати навчилась,
і пар за життя з теплих вуст випливає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627527
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 10.12.2015
автор: Станислав Бельский