В житті твоєму сотні роздоріж,
Доводиться постійно вибирати.
Ти вибираєш ту, яка менш-більш,
Все ж приведе до батьківської хати.
Ідеш вперед стежиною життя,
Яку для тебе простелила Доля.
Немає сподівань на вороття,
Усім давно розписані тут ролі.
Та глибоко десь у душі щемить,
Що в тебе стане сили щось змінити
І випаде тобі та сама мить:
Ціла вівця коли й вовчара ситий...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627494
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.12.2015
автор: Патара