«Світ з глузду з’їхав, очманів:
Без розуму він» - кажуть .
А де ж то глузд той, в кому, в чім?
І хто його поважить?
З дороги правди світ зійшов,
З тієї, що від Бога.
І вуличками він пішов –
В страху його дорога.
У філософії новій
Є місце сль́озам, війнам.
У мішанині тій людській
Хитке все, безнадійне.
У серці темінь, зиск і жах –
В брехні, в кров́і гуляє.
З лукавством вражим на вустах
Над вогнищем стрибає.
Щоб залишилось все, як є,
В крові Ісуса не обмилось,
Безбожні істини дає,
Щоб враже ще кріпилось.
Як хоче він, - не буде так!
Ісус гряде вже в шані.
Нажаль, багато є зівак,
А всі ж то Богом звані.
Галина Яхневич.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627351
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.12.2015
автор: Тріумф