І зупинився я на роздоріжжі,
І б'ю поклони люди вам...
Не думайте, що у Парижі
Вже дуже раді будуть нам...
У нас такі страшні проблеми,
А ви сліпі ніби тепер...
Про любов пишете собі поеми,
І точите нектар з Адамових ребер.
А час іде і гинуть наші діти...
Україно бідна - ти уже вдова...
І цьому лиш один... може ще радіти,
Та на його могилі виросте трава.
Ми са́мі мусим взяти долю в руки
І все розстивити на правильні місця.
Нічого,.. ми винесем всі муки,
Бо в нас гарячі... і правильні серця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627232
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2015
автор: Д З В О Н А Р