Ти зводиш мене із себе.
Я прощаюсь зі своєю свідомістю.
Ти знаєш мої потреби –
Мені б жити лиш невідомістю.
Ти пестиш мене байдужістю.
Я оголена, пам’яттю змучена
Та підкорена своєю гордістю,
Бо від так із собою розлучена.
В білій сукні, немовби заручена,
Я над прірвою в небо дивлюся.
Я на очі твої приречена.
Лиш за тебе я Богу молюся.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627204
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2015
автор: Галина Булочникова