Хто з вас знає, як це важко
Чекати воїна з війни?
Як на серці завжди тяжко,
Коли глави нема сім`ї.
"А що такого? - скажуть люди.
Служить й служить. Що з того́?"
Та зрозуміть не зможуть люди,
Як це рідного чекать свого.
Зрозуміть не зможуть люди,
Як можна рахувати дні.
Його обличчя бачить всюди,
Не спати ночі всі сумі.
Як можна плакати постійно,
Не радіти сонцю, днині і життю.
Вчитись жити самостійно,
І однОму жити в цю пору.
І якщо сім`я велика в тебе:
Онуки, діти й друзі всі.
Та чоловік твій - це посланець неба,
А батько - твоя опора у життя.
Лиш він тебе любити буде,
Лиш він захистити зможе вас.
І він ніколи не забуде,
Що єдиний він у вас.
І коли так щиро любить він,
Як можна нам забуть про нього?
Коли один він у житті твоїм,
Коли живеш ти лиш для нього.
Не можуть зрозуміти люди,
Що значить воїна чекать.
Коли ти був з ним поруч всюди,
А зараз і не можеш спать.
Лиш той нас зрозуміти зможе,
Хто чекав когось з війни.
Лиш той згадати зможе
Усі страшні думки і сни.
Та я бажаю усім вам
Не знать ніколи цього лиха.
Разом буть бажаю вам.
І з рідним жити мирно й тихо.
Щоб біль цей оминав вас завжди.
Ніколи не прийшов до вас в сім`ю.
Бути разом з рідним вашим.
Разом з ним радіть життю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627188
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 08.12.2015
автор: Анна Цезар