Моя країно, моя ти ненька,
Воскресни вже моя рідненька.
Годі вже тобі страждати,
Час всю силу показати.
Лети, мов птах, назустріч волі,
Миру, щастю, кращій долі.
Мов та пташина рвися ввись.
З колін нарешті підіймись.
Повір мені, ти маєш сили!
І дух твій ще не загасили.
Ніхто не зможе тебе згубити,
Бо життя не можна зупинити.
Не можна зупинити час,
Не можна й пригнобити нас!
Ми в со́бі великі маєм сили.
Тебе любов`ю воскресим ми.
Щодня,щомиті, щохвилини
Кожен батько своєї дитини
Сміливо життя віддаст за тебе,
Щоб тільки мирним було небо.
І кожен воїн вірить в те,
Що Україна знову встане.
І день цей щастя принесе.
І знову чистим небо стане.
Тож, Україно. ти кріпись.
Скоріш вставай на власні "ноги".
Дай сили різним родам військ.
Наснаги дай для перемоги.
Воїни, любі, тримайтесь ви нині.
Ви дуже потрібні нашій країні.
І з вами вже скоро воскресне вона.
І зникне назавжди ця страшна війна.
І крилатим птахом у небо злетить
Дух українського роду.
Бо наш народ не пригнобить,
Не згубити душу народу!!!
́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627181
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 08.12.2015
автор: Анна Цезар