Замовкли вже крики… Знов ти
Ідеш, ніби пава, до кручі
І чуєш слова вслід пекучі:
«Ненапнута, Боже прости!»
Запрошує тиха ріка, –
Присіла, тут поряд сиділи,
І очі любов’ю горіли,
В руці зігрівалась рука.
Любив він такою її,
Любив цілувати волосся…
Не можна повірити й досі,
Що більше немає сім’ї.
В собі як убити любов?
В очах, наче фільм, живе пам’ять…
Слова, мов жахи, все знеславлять:
«Така не засидиться знов…»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627167
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2015
автор: Г. Король