В провінційнім ресторані,
П'є горілку ніжна пані,
Так самітня ніжна пані,
П'є горілку за любов.
Уже пані не ревнує,
Чуйна пані лиш сумує,
Що вона, чарівна пані,
Розминулась з щастям знов.
Склянку повну наливає,
Скільки випито - хто знає?
Утопити пані хоче,
В склянці горе і журбу,
Щоб не плакать більше пані,
Й квіти викинуть зів'ялі.
Вже неюна пані баче,
Попереду лиш пітьму.
І вирують в душі пані,
Почуття як у вулкані.
Підливає смутку пані,
За спітнілим склом гроза.
Пані вигляда розкуто,
Палить сигарету круто,
І блідій щоці у пані,
Не пасується сльоза.
Клавіші фортепіано...
Погляди альфонсів п'яних,
Посмішки... Шляхетній пані,
Лиш навіюють нудьгу.
Пані файна і пригожа,
Нині на любов не гожа,
Пані зараз поминає,
Вмерлу, лиш, любов свою.
травень 1996.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627044
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2015
автор: Panchenko Volodymyr