Коли Людина твердо спала,
І Розум її відпочивав.
Думка з Словами сперечались
І кожен свою правду мав.
-Я найважливіша для людини,-
Так Думка мову повела.
-Вмить осягну простори,долини,
Полечу де Людина ще небула.
-А як зможеш це описати
Коли слів в тебе нема.
Без слів Думці не жити,
Без слів Думка німа.
Так довго вони сперечались.
А суть тут така-
Без розуму пуста буде думка,
Пусті будуть слова.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626922
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.12.2015
автор: dashavsky