Слізно плакало серце та каялось
Перед грізною постаттю кривди.
На шматочки, мов лезами, краялось,
Але так непристойно вчинив ти.
Серце плакало кров'ю, і голосно,
Та й плачу-бо гіркого не чув ти
Я страждала, гукаючи болісно:
- Ну невже мене знову забув ти?..
Слізьми сліпить шалене кохання вже!
На душі стало порожньо - зрада?
Може це все - моє покарання, так?
За гріхи? Я й сама вже не рада.
Ти мене забуваєш ізнову,
Я й надію вже втратила. Мислю:
"А на світі достатньо любові?
Чи то хмарою кривда нависла?"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626903
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2015
автор: Вогняна Буря