Я — олівець! І в тому радість маю,
Що я потрібний для мого Творця.
Він міцно у Руках мене тримає!
Малюю в світлі Отчого лиця.
Буває часто: списуюсь, ламаюсь —
З любов’ю Він заточує мене...
Хоч боляче, Йому я довіряюсь,
Бо вірю: біль і темрява мине.
Мій Майстер щось стирає, виправляє,
Бо в мене ще не завжди все на «п’ять»...
Мої штрихи Рукою направляє
В призначенні: писать та малювать.
Я — не один. Моя сім’я велика.
Ви, олівці — малюйте та пишіть!
Є Бог Живий. Він Майстер і Владика.
Своїм умінням Господа хваліть!
Я олівець — рожевий, жовтий, синій...
Хоч стержень владно списують роки,
Але я залишаюся в Картині,
Що є шедевром Божої Руки!
06.12.2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626728
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.12.2015
автор: Галина Левицька