Писати,
писати поки не відваляться руки
поки не знудить від власного почерку.
Прочерком або не прочерком.
Ігри з розумом як ігри з джокером
може вдасться а можливо вийде боком все
На обличчя падають краплі всесвітнього допінгу
це дощ
І він знає що нам писати
коли ми йдемо під небом зі стислими зубами
і мокрими кросами
або може босими.
Знищим все
куди гірше
властність це тільки те, що є я і ти,
і ще наші вірші.
Дірки в кишенях свідчять про нашу святість
завзятість до смерті за браве діло
зе те що нам завши так кортіло
За правду й серця всіх "наших" й "не наших"
Де стираються всі кордони
між рядками та катренами
вовкулаками й сиренами
з усіма додатковими болячками й гієнами
Пустим по венам
і повернемо все
Рухайся в бік сцени ми,
зараз будем палити багаття,
з нещастя й не́нависті,
на весні,
не у сні,
не усни,
поясню,
не тікай,
залишись,
давай ще,
давай ще,
давай ще,
давай ще,
у вись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626623
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 06.12.2015
автор: Ростислав Бруклін